"Сиротству - нет": Семья Кузнецовых из Луганской области

Один ребенок жил в шкафу и едва не погиб, второй - находился в интернате и поверить не мог, что найдет маму и папу. Тяжелые судьбы детей, оставшихся одинокими в раннем возрасте - боль для каждого воспитателя детского дома семейного типа. Но совместными усилиями им удается преодолеть трудности и найти подход друг к другу.

///

Рінат Ахметов - дітям! 20 років доброти

Одна дитина жила у шафі й ледь не загинула, друга - перебувала в інтернаті й повірити не могла, що знайде маму і тата. Тяжкі долі дітей, які залишились самотніми у ранньому віці - біль для кожного вихователя дитбудинку сімейного типу. Але спільними зусиллями їм вдається подолати негаразди й знайти підхід одне до одного.


Рубіжне, Луганська область

Вихованці дитячого будинку сімейного типу Кузнецових - усі зі складними життєвими історіями і багато чого натерпілися, адже росли у неблагонадійних сім’ях. І кожне їхнє досягнення коштує неймовірних зусиль.

Олександр Кузнецов, батько-вихователь: Они приходили. Подбирали хлебушек и вымачивали в банке из-под кильки. Детей просто так из семьи не забирают.

Олександр Кузнецов певен, що раніше дитину забирають з тяжких умов перебування, то швидше вона адаптується до нормального життя.

Олександр Кузнецов, батько-вихователь: Когда мы берём детей в семью, этим самым мы выдёргиваем их из криминального будущего. Темная сторона не получит этих детей.

Михайлик зараз може говорити, але насилу. До чотирьох років хлопчик жив у шафі. Нещасний випадок змінив йому життя: дитина випала із вікна, та небайдужі допомогли.

Лідія Кузнецова, мати-вихователька: В четыре года мы его забрали. Он не говорил. У него были большие проблемы со здоровьем. У него были аденоиды. Гипертрофиям миндалин, было косоглазие.

Зараз хлопчику вісім років. Проблеми зі здоров’ям родина поступово долає, але найголовніше – він тепер усміхнений та знає, що таке батьківське тепло.

Лідія Кузнецова, мати-вихователька: Самое главное - доверие. Когда он понимает, что ты мама. У некоторых детей на это уходило полгода.

Олександр Кузнецов, батько-вихователь: Для всех детей мы папа и мама. Я не преувеличиваю. Можете их спросить. Никто из них не тоскует по тем родителям. Они прекрасно видят, как они жили тогда, и как они живут сейчас.

Цінує миті, проведені з батьками, і Даша. Саме вихователі повірили в неї та допомогли розвинути таланти. Один із них – гімнастика. Дівчинка бере участь у різних змаганнях та перемагає. Першу зустріч із Олександром та Лідією не забуде ніколи.

Дар’я Бережна, вихованка дитячого будинку сімейного типу: Я их обняла, поцеловала, и вот так вот началось.

Власним досвідом Кузнецови діляться на сайті Фонду Ріната Ахметова – “Сирітству. Ні!”. Олександр каже, часто там продивляються анкети дітей, яких мають всиновити.

Олександр Кузнецов, батько-вихователь: Каждый из нас эту базу пролистывает. Лично меня это мотивирует. Смотрю боже сколько сирот.

Зараз у родині Кузнецових – десятеро дітей. Фонд Ріната Ахметова порадував їх подарунками. Акції добра вже двадцять років. Тільки за останні шість років у ній взяли участь понад сімсот тисяч хлопчиків і дівчат, і щоразу дитячі серця наповнюються любов’ю і теплом.

Олександр Кузнецов, батько-вихователь: То что делает Фонд, это кирпичик в борьбу со злом. Мы со своей стороны. Ринат Леонидович со своей стороны - мы все делаем одно общее дело - это дело крайне важное. Нужное. Социально правильное.

Вікторія Чистюхіна. Ростислав Сисоєв. Євген Якунін. Для Новин Сьогодні Канал Україна//Україна 24.









Теги: Фонда Рината Ахметова Сиротству – нет Рубежное Луганская область детский дом семейного типа Кузнецовы

Комментарии


Комментарии