Гуманитарный Штаб Рината Ахметова оказывает помощь жителям Лебединского

Спустошені села. За час конфлікту на Донбасі кількість тамтешніх жителів скоротилась удвічі, а подекуди втричі. Лебединське за 20 кілометрів від Маріуполя. Автобуси оминають селище, через обстріли там часто немає світла. Люди страждають через брак питної води, відсутність магазинів та лікарень... Війна перетворила колись квітучу землю на полігон для виживання.

У прифронтовому Лебединському немов у пустелі: ані людей, ані води. Через посуху обмілів навіть ставок – єдина надія місцевих на полив.

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Полить огород - это громко сказано, полить хотя бы несколько грядок помидор. Потому что в этом году в огороде ничего не выросло.

Спека знищила майже весь урожай. На день Світлані потрібно не менше двадцяти таких відер. А ще похід по питну воду на край села.

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Это единственный колодец с питьевой водой. Всё село ходит сюда по воду, потому что везде, во всех дворах, вода горькая.

Її зовнішність дисонує з похмурим місцевим пейзажем. Стильний капелюшок, білий костюм! Наче поряд і немає ніякої війні. Навіть постіль у підвалі, де жінка ховається під час обстрілів, - з вишитим сердечком.

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Когда страшно, когда взрывы, я спускаюсь сюда и нахожусь здесь, пока эти взрывы не закончатся.

Світлані 75-ть. Півстоліття її серце крає через доньку. В Інни церебральний параліч. Раніше жінка пересувалася без сторонньої допомоги, але на початку війни пережила тяжкий стрес.

Інна Целінко, страждає на ДЦП: Тут куча была ракет. Я ещё в подвале перемёрзла, потому что там сильно холодно!

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Когда мы её оттуда вытащили, из подвала, она вообще говорить не могла. Вот села на коляску, и всё. И вот с тех пор уже четыре года она на коляске.

Інна - художник. Різні техніки опановувала самотужки. Брала активну участь у виставках. Але тепер з Лебединського їй не виїхати. Із селищем немає автобусного сполучення. Винаймати машину задорого! Навіть хліб сюди привозять двічі на тиждень. Великі підприємства розорені, вціліло лише кілька фермерських господарств.

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Здесь у нас ещё фермеры, у них тут ещё поля. А вот за этой посадкой там уже ДНР!

Домівка Світлани на самій лінії розмежування. Що тільки не прилітало на їх подвір’я!

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Вот там попало видите. Вот эта трещина пошла у меня по всему дому.

Нині тут лишилося півсотні мешканців. Здебільшого люди похилого віку. Світлана давно шукає тих, хто допоміг би з ремонтом житла.

Світлана Целінко, доглядає хвору дочку: Когда узнают, что это Лебединское говорят: "Женщина, что вы нам голову морочите. Сюда никто не хочет приезжать даже за деньги.

Коли до Лебединського привозять гуманітарну допомогу, селище оживає!
Любов Семикіна - викладач іноземних мов. Розповідає: місцеву школу після обстрілів відновили, проте навчання так і не почалося. Дітей відвезли подалі від війни.

Любов Семикіна, жителька Лебединського: Какая была куколка, какая была игрушка – село. И сейчас мы потеряли всех. И самое главное, что теряется надежда на будущее, и чтобы вернуть и возродить село, нам надо вернуть всю молодёжь! Остались немощные, которые говорят: «Лучше умереть, в своей кровати, чем бегать по чужим углам!».

Пункт видачі гуманітарної допомоги Ріната Ахметова – місце, де селяни діляться новинами, підбадьорюють одне одного і вирішують, як жити далі.

Любов Семикіна, жителька Лебединського: Мы говорим о помощи Рината Леонидовича Ахметова, который все эти годы не бросает нас. Я думаю, что она очень важна, я говорю в первую очередь тем, которые остались в селе!

Олександра Газізова, жителька Лебединського: Спасибо Ринату Ахметову, дай ему Бог здоровья за то, что он нас поддерживает, еслибы не он, не знаю чтобы у нас было!

Іван Гуртоленко, житель Лебединського: Спасибо ему, что он нас виручает! Видите, нас спасает!

І таких врятованих життів за роки війни - понад мільйон! Наймасштабніша гуманітарна місія на Сході країни працює вже чотири роки.

Наталя Баришпольська, керівник програм Фонду Ріната Ахметова: Сейчас Штаб Рината Ахметова регулярно доставляет продуктовую помощь для мирных жителей 85-и населенных пунктов Донбасса. 83 из них находятся на cамой линии разграничения, где особенно сложная гуманитарная ситуация. Наборы выживания получают самые нуждающиеся - дети, старики, люди с инвалидностью.

Набори виживання підтримують і родину Целінків. Адже більшу частину коштів жінки витрачають на ліки.

Світлана Целінко, доглядає хвору доньку: Рината Ахметов нам очень помогает, если бы не он, мы бы, наверное, голодали.

Інна Целінко, страждає на ДЦП: Человек нуждается, и он погибает, когда он без помощи и без всего.

Коли в Лебединському затишшя, Інна може творити! Мистецтво – проти війни. Воно додає сил жити далі. У такі моменти художниця мріє про власну виставку під мирним небом.

Юлія Міншакірова, Ростислав Сисоєв, Володимир Конопля. «Підсумки. Сьогодні»

Теги: Лебединское Ринат Ахметов Гуманитарный штаб

Комментарии


Комментарии